Дискографія > Dolce vita > 18 хвилин

Не кидай мені свої карти, -
Я і так знаю хто ти.
Нам, напевно, більше не варто
Збуджені телемости будувати,
І головою вниз падати й падати.
Не кидай мені свої карти,
Я і так знаю хто ми.
Нам давно уже було би варто
Стати невидимими,
Для холодної, як чужий готель,
І нудної зими.

Ми так ховалися від зими, 18 хвилин назад.
Листопад, стали митими ми знов.
Ми так ховалися від зими, 18 хвилин назад.
Листопад, листопад, листопад...

Ти все далі, далі і далі,
І сльоза - холодне скло,
І здається більше немає,
Днів, які б не замело,
Але кожен з нас у своїх снах -
Бачить тільки тепло!
За вікном ми - вулиці свято,
За вікном ми - радість і сміх.
Знову той лиш може почати,
В серці хто забути зміг,
Мов холодний, як чужий готель,
І пронизливий сніг!

Ми так ховалися від зими, 18 хвилин назад.
Листопад, стали митими ми знов.
Ми так ховалися від зими, 18 хвилин назад.
Листопад, листопад, листопад...
х 2

© Вакарчук.ком - клуб прихильників, 2008-2009